Рівень бідності в Росії: статистика по регіонах

Бідність – поширене явище в Росії і в світі. Її рівень у нашій країні досить високий, але змінюється від року до року. Характер бідності в Росії відрізняється від такої в інших країнах. Найбільш низький рівень фіксується в Москві і ряді регіонів з розвиненим добувним сектором. Основна частина безгрошових проживає в сільській місцевості і провінційних містах. Також для бідності в Росії типово хронічне протягом. Розподіл малозабезпеченості по роках показує, що в даний час її рівень такий же, який був у середині 2000-х. Якщо раніше однією з основних причин були борги по пенсіях і зарплатах, то тепер – несправедливий розподіл бюджету.

Що таке бідність?

Бідність – поширене у світі стан, при якому людина не може задовольнити мінімальний рівень матеріальних потреб, або витрачає на це всі свої заощадження. Як правило, стан потреби передбачає відсутність можливості витратити гроші на розваги, платну медицину, платна освіта, дорогі речі або продукти, відпочинок на курортах, машину, будинок або квартиру, а також провести за свій рахунок капітальний ремонт або почати власний бізнес.

У різних країнах критерії малозабезпеченості різні. Порогом (рисою) бідності для малорозвинених держав є дуже низькі цифри доходів, виражені в доларовому еквіваленті. У Росії діє поняття «прожитковий мінімум» – величина доходу, здатна забезпечити придбання мінімального кількості матеріальних благ і послуг. Для визначення порогу бідності в Росії використовується також вартість споживчого кошика.

Величина прожиткового мінімуму в 2016 – 18 рр. близька до 10 000 руб., що в кілька разів нижче прийнятого в розвинутих країнах, але при цьому в кілька разів вище застосовуваного для найбідніших країн. Однак у США цей показник всього у півтори рази вища, ніж російського. При цьому не враховується специфіка умов життя населення.