Реалізація та самогоноваріння: відповідальність в РФ
Наші співвітчизники старшого покоління, напевно, пам’ятають, як газети країни Радянського Союзу, регулярно знайомили читачів з черговою перемогою доблесної міліції над «страшним злом», що підриває зсередини міцну радянську владу, суспільство і сім’ю – самогоноварінням. Виробництво і продаж самогону в радянській Росії жорстоко каралися. Самогонні апарати конфіскували не тільки у простих колгоспників, які виробляють «самопал» з зерна, цукрових буряків, меляси або мороженої картоплі, але навіть і в академіків. Причому винахідливість самогоноварящей інтелігенції часом була гідна премії виставки ВДНГ. Але як не намагалася влада, а народ “гнав”, незважаючи ні на штрафи, ні навіть на тюремні терміни.
А чи існує зараз за самогоноваріння відповідальність в РФ? Наскільки вона серйозна і які нюанси? Спробуємо розібратися.
Витоки відповідальності: чому влада завжди в історії була проти самогоноваріння
Історія виробництва горілки на Русі (а горілка у своєму дійсному втіленні – не що інше, як зерновий очищений самогон) тягнеться аж від 1380 року. Так, так – від року, в якому сталася пам’ятна Куликовська битва на річці Непрядве. Але до бою горілка не має ніякого відношення, просто в цьому році купці вперше завезли продукт дистиляції в наші землі.
Новинка тоді не прижилася, і лише в період царювання Івана III в деяких монастирях (ну хто б міг подумати) почалося виробництво дистилятів. За сина Івана III – Василя струмочок міцного спиртного почав міцніти, “гнати” навчилися і деякі землевласники, але відповідальність за виробництво самогону вводити поки ще ніхто не планував.
І ось, до влади приходить цар, хоч і вважався жорстоким тираном, але аж ніяк не дурний, і зробив для батьківщини чимало – Іван IV Васильович Грозний. Той спочатку розпорядився заснувати винокурні для задоволення потреби в горілці своєї вірної опричнини, але дуже швидко зрозумів, що повз рук протікають чималі кошти. А далі все очікувано – Грізний видає указ, що всі винокурні переходять під юрисдикцію царського двору, і вводиться покарання за виробництво самогону самовільно. А вже царський гнів Івана Грозного …
Так у чому ж справа? Та в тому, що собівартість однієї пляшки горілки, з тих, що в магазині коштують 300-400 рублів, за різними оцінками не вище 30-50. Не дивно, що влада в усі часи так ревно ставилася до монополії на виробництво міцного алкоголю.
