Припинення зобовязань: підстави та способи. Припинення зобовязань у цивільному праві

Управнена сторона в зобов’язанні називається кредитором, а зобов’язана – боржником. Учасники можуть бути представлені одним, двома і більше особами (множинність). Обов’язок, який лежить на боржника, називається боргом. Якщо у правовідносинах бере участь кілька кредиторів і боржників, то кожний з перших може вимагати виконання прийнятих умов в рівній мірі з іншими. При цьому всі боржники зобов’язані відповідати у рівній частці з іншими, оскільки інше не випливає із законів, інших нормативних актів або умов угоди. В якості об’єкта зобов’язання виступає дія. Воно може носити позитивний (щось зробити) або негативний (утриматися від здійснення чого-небудь) характер. Зміна та припинення зобов’язань здійснюється у відповідності з тими чи іншими обставинами. Далі розглянемо, як закінчуються правовідносини між кредиторами і боржниками.

Підстави припинення зобов’язань

Їх класифікують по-різному. Зокрема, підстави припинення зобов’язань поділяються на категорії залежно відсутності або наявності волі сторін. Так, виділяють обставини:

• З волі всіх сторін. У цих випадках підставами припинення зобов’язання є:

– новація;

– належне виконання;

– прощення боргу;

– відступне і так далі.

• З волі однієї сторони. У даному випадку мається на увазі припинення зобов’язання заліком, вимагання та інше.
• Незалежно від волі. Мова йде, наприклад, про неможливість виконання з тих чи інших причин, у тому числі у зв’язку з виданням держорганом акта, що робить неможливим виконання; збіг в одній особі боржника і кредитора; смерть громадянина в обставинах, які тісно пов’язані з особою; ліквідація підприємства і так далі.