Обовязкова частка у спадщині: що необхідно знати

0

В якості одного з найголовніших принципів спадкування у відповідності з законодавством виступає свобода заповіту. Однак право наступника в даному випадку може обмежуватися. Одне з неодмінних умов, яке передбачає заповіт, — обов’язкова частка у спадщині. Розглянемо цей момент детальніше.

ГК: обов’язкова частка у спадщині

Законом визначена категорія осіб, яким належить майно у будь-якому випадку. Це положення діє, навіть якщо у відповідності з заповітом все майно повинно перейти до вибраних наступникам. Спадкування обов’язкової частки в спадщині виступає в якості гарантованого законом мінімуму. Він виділяється найбільш незахищеним наступникам, навіть якщо вони за рішенням власника позбавлені права на частку в його майні.

Перелік осіб

Обов’язкову частку у спадщині мають непрацездатні батьки і дружина (чоловік власника, утриманці, діти. До останньої категорії відносять всіх неповнолітніх. Можливість отримати обов’язкову частку не може переходити до спадкоємців померлого спадкоємця за правом представлення.

Непрацездатні або неповнолітні діти

Обов’язкова частка у спадщині належить цим особам, якщо навіть до 18 років вони одружилися або були визнані дієздатними з інших підстав. Згідно ФЗ № 173 у якості непрацездатних визнаються особи, які не досягли повноліття, незалежно від того, працюють або навчаються. Дітям, усиновленою після смерті власника також покладається обов’язкова частка у спадщині. Це обумовлено тим, що на момент смерті правовідносини з власником майна, виступаючим в якості їх батьків, припинені не були.

Разом з цим в законодавстві передбачена обов’язкова частка у спадщині для ще не народженої дитини до моменту відкриття спадкоємства. В даному разі він визнається як майбутній можливий суб’єкт права. Якщо дитина народжена живою, то він стане спадкоємцем. У разі його смерті при пологах він визнається юридично не існувало. Таким чином, дитина одержує право на спадкування, якщо він прожив навіть кілька хвилин.

Непрацездатні батьки та чоловік

Законодавство не дає чіткого визначення поняттям непрацездатності та иждивения. Ці категорії щодо спадкових правовідносин були встановлені в свій час Постановою Пленуму ВР СРСР від 1 липня 1966 року №6. Проте в сучасних умовах слід керуватися положеннями ФЗ від 17 грудня 2001 року. Існують наступні непрацездатні категорії, яким передбачена обов’язкова частка у спадщині:

  • Пенсіонери (жінки від 55 років, чоловіки від 60 років).
  • Інваліди 1-3 груп. Цей статус повинен бути встановлений медико-соціальною експертизою. Також має бути визначено обмеження для здійснення трудової діяльності.

Непрацездатні утриманці

Для визнання особи такою необхідна наявність одночасно наступних підстав:

  • Непрацездатність. У даному випадку для визначення статусу необхідно виходити з наведених вище умов. Як виняток виступають неповнолітні. Їх визнають утриманцями до 16, а учнів – до 18 років.
  • Матеріальне забезпечення. Щоб особу було визнано утриманцем, воно повинно перебувати на повному утриманні власника майна або отримувати від нього допомогу, яка буде вважатися постійним і основним джерелом, з якого надходять кошти для існування.
  • Тривалість утриманства. Воно повинно тривати не менше року до дати відкриття спадкоємства.

Обмеження

Обов’язкова частка у спадщині не належить спадкоємцям другої та наступних черг. Не можуть її отримати і особи, які беруть участь у правовідносинах за правом представлення. Виняток у цьому випадку складають ті громадяни, які перебували у власника на утриманні.

Розмір

Величина частини переходить майна буде залежати від дати створення документа про спадкоємстві. Якщо це було здійснено до 1 березня 2002 року, то обов’язкова частка в спадщині становить не менше 2/3 частки, яка належала б при переході майна за законом. Якщо документ створено після зазначеної дати, то не менше половини. Відповідно до чинного ЦК мінімальна величина обов’язкової частки становитиме половину від частини, яка була б отримана при поділі загальної маси спадщини на кількість спадкоємців за законом, якщо б вони призивалися при відсутності заповіту. При цьому враховуються учасники правовідносин по праву представлення.

Особливі випадки

Стаття 1149 ЦК передбачає можливість суду враховувати майновий стан наступників, яким передбачена обов’язкова частка. У відповідності з цим розмір частки може бути зменшений. Також суд вправі відмовити у видачі обов’язкової частки. Це може мати місце в разі, якщо реалізація даної можливості потягне за собою неможливість передати належну частину, якої спадкоємець за життя власника не користувався, але її використовував при цьому спадкоємець за заповітом в якості основного джерела, з якого поступав дохід, або для проживання.

Порядок здійснення права

Якщо за заповітом передається частина майна, обов’язкова частка виділяється з решти власності. Частка, не зазначена в документі, поділяється між іншими спадкоємцями порівну. Якщо цього майна буде мало, то відсутні суми утримуються з переданої за заповітом частини. Обов’язкова частка включає в себе все, що спадкоємець, який має на неї право, отримує за яким-небудь підстави, у тому числі вартість заповідального відказу, встановленого на користь цієї особи.

Приклад

Спадкоємець звертається до суду з вимогою про відмову у присудженні обов’язкової частки у спадщині.

Після смерті власника з заявою про право на отримання його майна за законом до нотаріуса звернулися кілька осіб. серед них спадкоємець за заповітом, А також спадкоємець за законом, яким передбачена обов’язкова частка, що підтверджено довідкою. Останній є сином власника і визнаний непрацездатним. В якості спадкоємців за законом виступають четверо дітей померлого. При спадкуванні за законом вказаною сина була б покладена 1/4 загалом право, обов’язкова частка складе 1/8.

Суд не встановив сукупність обставин, які передбачені в ст. 1149, ч. 4, ЦК для відмови у присудженні частини відповідачу, оскільки його майнове становище виявилося незначно перевищує матеріальні можливості позивача. Останній — як спадкоємець за заповітом — до смерті власника не користувався його майном ні для проживання, ні в якості джерела засобів до існування. Слід зазначити, що в процесі посвідчення документа про передачу нерухомості нотаріусом було роз’яснено зміст статті 1149. Згідно з її положеннями, обов’язкова частка належить непрацездатним дітям. Відповідач на момент складання заповіту вже був таким. У результаті суд дійшов висновку, що підстави для відмови у присудженні непрацездатному синові власника належної йому частки за законом відсутні. Позовна вимога не була задоволена.

Відмова

Спадкоємець, якому належить обов’язкова частка, має право відмовитися від неї, але не на користь інших спадкоємців, а беззастережно. Ця заборона обумовлюється специфічним призначенням такої частини переходить майна. Як вище було сказано, вона виступає в якості матеріальної підтримки найменш захищеного учасника даних правовідносин. Спадкоємець отримує право на таку частку у спадщині з-за наявності у нього встановлених законом ознак (непрацездатність, неповноліття і так далі). Передача ж такої можливості іншим особам прямо суперечила б призначенню і суті цієї частини майна. Відмова від обов’язкової частки не може бути взято назад або змінений.

Висновок

Обмеження, встановлене законодавством у вигляді обов’язкової частки, спрямоване на забезпечення захисту суб’єктів, які внаслідок віку або стану здоров’я не можуть самостійно забезпечувати себе засобами до існування в повному обсязі. Даний інститут охороняє інтереси не тільки зазначених вище осіб, але і суспільства й держави в цілому. Це обумовлено тим, що відсутність у вказаних вище осіб джерела доходу, спрямованого на забезпечення їх існування, може спричинити несприятливі наслідки соціального характеру, викличе необхідність надати їм додаткову допомогу, крім допомог і пенсій, призначених за статусом.

Comments are closed.