Кому належить адресна допомога? Адресна допомога малозабезпеченим. Державна адресна соціальна допомога

Бідність, виступаючи в якості результату нерівномірного розподілу національного продукту, має місце в економічній системі будь-якої країни. Відмінності складають лише її форми й обсяги. Вони залежать, у свою чергу, від соціальних регуляторів, що виробляються товариством для пом’якшення бідності.

Сучасні реалії

Визначити рівень бідності можна різними методами. Використовуючи ті чи інші підходи, суспільні інституції та уряди різних країн виробляють варіанти позиціонування груп, яким потрібна допомога, і способи регулювання їх доходу. У Росії офіційними показниками бідності виступають частка і чисельність населення, чиї грошові надходження нижче прийнятого прожиткового мінімуму. Розмір останнього щоквартально затверджує уряд, базуючись на відповідному ФЗ. Прожитковий мінімум виступає в якості основного критерію, за допомогою якого визначається ступінь нуждаемости.

Проблема бідності

Вона стоїть сьогодні в Росії досить гостро. Традиційно соціальна бідність стосується найбільш вразливих категорій населення. Зокрема, це неповні та багатодітні сім’ї, інваліди, одинокі пенсіонери. Таке явище, як економічна бідність, пов’язана в першу чергу з тим, що працездатна частина населення не в змозі забезпечити прийнятний рівень власного добробуту. Основними причинами такої нездатності виступають низькі зарплати та їх затримки, а також безробіття.

В цілях усунення економічної бідності необхідно вживати заходи загального економічного характеру. Зокрема, повинно бути забезпечено максимально повне залучення працездатних громадян до праці, реформування системи заробітку, коригування податкової політики та інше. При цьому подолання соціальної бідності пов’язане з перерозподілом доходів у сфері соцзахисту населення.

Суспільно-економічна політика РФ

Вона орієнтована на підвищення якості і рівня життя населення. Основним методом рішення цієї задачі виступає збільшення реальних доходів, якими володіють громадяни. В рамках даного напрямку стратегічною метою уряду вважається відновлення стимулюючої та відтворювальної функції зарплати. Її величина повинна бути достатньою не тільки для того, щоб задовольнити поточні потреби в одязі, харчуванні, житлі, але і забезпечити повноцінний щорічний відпочинок, а також формування накопичень.

В процесі стабілізації економічної системи, а також розширення дохідної частини державного бюджету заплановано поступове наближення мінімальних оплат праці і пенсій до існуючого прожиткового мінімуму. Уряд вже виробило засоби для посилення цих соцгарантій. Вжиті також заходи щодо збільшення їх величин в наступні роки.

Основний метод забезпечення

В якості найбільш ефективного способу захисту найбільш уразливих груп населення виступає державна адресна соціальна допомога. Вона надається лише тим категоріям громадян, доходи яких нижче прийнятого в країні прожиткового мінімуму. У розглянутому контексті поняття «адресності» означає обмеженість кола одержувачів певною цільовою групою. Межі встановлюються у відповідності з пріоритетами державної політики уряду на даному етапі.

Адресна допомога виступає в якості противаги забезпечення у відповідності з категоріями. В останньому випадку сприяння громадянам виявляється в залежності від їх формальної приналежності до певної суспільної (демографічної або професійній групі. При цьому не враховується рівень потреб. Посилення адресності при наданні соціальної допомоги передбачає прийняття певних організаційних і законодавчих заходів. Вони спрямовані на обмеження кола одержувачів. Зокрема, підтримка спрямовуватиметься виключно малозабезпеченим сім’ям та одиноко проживаючим громадянам.

Роз’яснення поняття

Адресна допомога, порядок надання якої регламентується законодавством, часто розглядається як сприяння громадянам у відповідності з приналежністю до тієї чи іншої категорії, але не відповідно до рівня потреб. У зв’язку з цим саме поняття втрачається в існуючій масі нормативних актів, які спрямовані на регулювання сприяння певним групам населення. Зокрема, мається на увазі адресна допомога:

  • Переселенцям.
  • Біженцям.
  • Військовослужбовцям, які брали участь у вирішенні конфліктних ситуацій на території СНД та РФ.
  • Донорам.
  • Особам, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС.
  • Людям, які проживають на Крайній Півночі чи територіях, прирівняних до нього.
  • Героям СРСР і РФ.
  • Репресованим та іншим.

Важливий момент

Адресна допомога може сприяти розвитку утриманського поведінки. Надання сприяння на підставі виключно рівня доходу, що знаходиться нижче, ніж прожитковий мінімум, призведе до того, що підтримка буде надаватися не тільки непрацездатним, але і цілком працездатним особам. У зв’язку з цим вся система, з допомогою якої буде координуватися адресна державна допомога, повинна бути оптимально продуманої і гнучкою. Тільки в такому разі можна очікувати позитивних результатів від даних заходів. Підтримка повинна надаватися тільки тим, кому дійсно потрібна допомога, хто не може самостійно впоратися з тяжким становищем. У зв’язку з цим повинні бути вироблені певні критерії, згідно з якими буде здійснюватися сприяння. Наприклад, це може бути стан здоров’я.

Організація підтримки

Особливе значення при реалізації принципу адресності має безпосередньо сам механізм надання допомоги. До основних принципів організації даного виду сприяння слід віднести:

  • Необхідність сприяти не категоріям громадян, а конкретним особам.
  • Обов’язкова обґрунтованість підтримки. В якості неї виступає наявність середнього сукупного доходу менше прожиткового мінімуму, визначеного у конкретному суб’єкті.
  • Формування механізму виявлення потенційних нужденних.
  • Проведення перевірок рівня потреб, обстеження одиноких громадян та малозабезпечених сімей.
  • Встановлення відповідальності отримувачів. В даному випадку мова йде про достовірності наданих ними відомостей про рівень доходу.
  • Поєднання недержавної та державної допомоги.
  • Регулювання діяльності всіх служб і органів соцзахисту різного профілю.
  • Наявність єдиної бази даних про осіб, яким надається підтримка.

Нормативно-правовий аспект

Регіональні програми і закони, що регулюють забезпечення підтримки, володіють однією загальною ознакою. Він полягає в тому, що в цих нормативно-правових актах містяться принципи категориальности та адресності. Закони в цілому орієнтовані на надання допомоги певним групам населення. Зокрема, передбачена адресна допомога малозабезпеченим сім’ям, пенсіонерам, інвалідам. З них вже далі відбираються найбільш вразливі особи. Прийняття нормативних актів, на підставі яких здійснювалася допомога дітям у вигляді виплат допомоги на їх утримання ще до затвердження відповідного ФЗ, було пов’язано з браком коштів для відрахувань у повному обсязі. Мала місце і заборгованість по цих виплатах.

Реалізація принципу адресності найчастіше здійснюється шляхом надання допомоги в натуральному вигляді. При цьому виходять з переконання, що за нею будуть звертатися виключно тільки ті, хто знаходиться у вкрай важкому становищі. Однак накопичення боргів з виплат допомоги, а також видача їх у натуральному вигляді не сприяє забезпеченню прозорості даного механізму.

Суть суспільної політики

Почати слід з того, що саме поняття адресної допомоги визначено у Росії тільки в Декларації про соціальне державному ладі. Багато особисті свободи, інтереси та права, які закріплені Конституцією, або не забезпечуються, або реалізуються в усіченому вигляді.

У традиційному розумінні сутність суспільної політики зводиться до надання, насамперед, матеріальної підтримки. Вона спрямована на найбідніші верстви населення. Разом з цим використовується механізм перерозподілу суспільного багатства для забезпечення найбільш уразливих категорій для обмеження майнової різниці. Однак, на думку експертів, соціальну політику слід трактувати дещо ширше. Її метою повинно виступати не тільки «усунення суспільних хвороб», але і їх попередження та запобігання. Саме цим визначається сутність національної політики – сконцентроване вираження всіх інших напрямків, насамперед економічного.

Місце в управлінській структурі

Адресна допомога малозабезпеченим займає ключову позицію в системі суспільного регулювання в цілому і територіального самоврядування зокрема. Організація оптимальної підтримки населення передбачає не тільки дослідження законів і інших нормативних актів, на підставі яких встановлюються її критерії в межах відносин «влада — людина — закон — громадський захист». Формування чіткого механізму передбачає також можливість визначати на місцях допустимі межі дій у взаємовідносинах з іншими суб’єктами, розробляти і впроваджувати власні моделі надання матеріального сприяння.

Муніципалізація

Вона виступає в якості найважливішої риси структурної зміни соціальної підтримки. Муніципальна модель має свої специфічні риси. Така адресна допомога повинна ґрунтуватися на обліку громадських відмінностей верств населення, зосередження ресурсів на підтримку найбідніших, захист від бідності на рівноправній основі. Разом з цим повинні вживатися заходи щодо попередження утриманства. Формування відповідних бюджетних ресурсів планується здійснювати за рахунок зменшення субсидій виробникам послуг і товарів, скорочення невиправданих виплат і пільг.

На сьогоднішній день право на отримання соціальних гарантій, компенсацій, допомог та інших відрахувань, встановлених законодавством країни, мають близько 70% громадян. При цьому чверть від загальної суми виплат припадає на домогосподарства, середній дохід яких менше прожиткового мінімуму. Для порівняння можна сказати про те, як виявляється адресна допомога в Білорусі. Сприяння здійснюється відповідно до Указом Президента Республіки від 19-го січня 2012-го року. У відповідності з ним виявляється одноразова допомога:

  • Дітям перших 2-х років життя.
  • Для оплати реабілітаційних технічних засобів.
  • Для відшкодування витрат на придбання підгузників.
  • У вигляді щомісячного або/та одноразової допомоги на придбання продуктів харчування, ліків, взуття, одягу, шкільного приладдя та інших благ, що забезпечують нормальну життєдіяльність, а також на оплату (частково або повністю) послуг ЖКГ або/та використання житла державного фонду.

Адресна допомога: документи

У стандартний пакет, що надається в уповноважений орган, входять:

  • Заяву.
  • Довідка про кількість членів сім’ї.
  • Оригінал і копія паспорта (всіх членів сім’ї).
  • Свідоцтво про шлюб, народження та інші папери, що підтверджують родинні зв’язки.
  • Довідка про призначення інвалідності.
  • Відомості про отримання або неотримання адресної допомоги іншими членами сім’ї.
  • Трудова книжка або інший документ, що підтверджує статус безробітного.
  • Довідки про доходи сім’ї за 3-6 міс.
  • Громадянам, які потрапили в екстремальну ситуацію, може знадобитися надання акта матеріально-побутового обстеження, лікарський висновок, довідка з пожежної служби і так далі.

Пакет документів подається в територіальний центр соцзахисту.

Висновок

Існуюча сьогодні в Росії проблема бідності стоїть досить гостро. У деяких районах багато громадян наближені до порогу бідності, їх кількість постійно збільшується. Разом з цим в країні відзначається досить явне розшарування суспільства за матеріальним забезпеченням та рівнем прибутковості. Тим не менш уряд країни веде активну роботу в даному напрямку. Зокрема, приймаються законодавчі акти, що забезпечують правове регулювання соціальних відносин, реформується система надання матеріальної допомоги.

Comments are closed.