Достовірність інформації: визначення, перевірка і контроль. Джерела інформації

Достовірність – це те, що показує якість інформації, що відображає її повноту і точність. Вона має такі ознаки, як розбірливість письмової та усної мови, відсутність помилкових або яким-небудь чином перекручених відомостей, невелика можливість помилкового вживання одиниць інформації, що включають в себе букви, символи, біти, цифри. Оцінюється і безпосередньо достовірність інформації, і її джерело за шкалами (наприклад, «переважно надійний», «надійний в повному обсязі», «порівняно надійний» і далі — до «ненадійний зовсім» або «статус не визначено»).

Що це означає?

Достовірність характеризує неискаженность інформації. На неї впливають не тільки достовірність відомостей, але також і адекватність способів, якими вона була отримана.

Недостовірність ж може розуміти умисну підготовку даних як помилкових. Бувають випадки, коли недостовірні відомості в результаті надають інформацію, що характеризується достовірністю. Таке трапляється тоді, коли під час їх одержання ступінь недостовірності інформації вже відома адресату. Взагалі ж, спостерігається наступна закономірність: чим вищим є кількість вихідних даних, тим вище стає забезпечення достовірності інформації.

Адекватність інформації

Таким чином, достовірність безпосередньо пов’язана з адекватністю інформації, її повнотою та об’єктивністю. Дана властивість має дуже серйозне значення, переважно у разі застосування даних для прийняття будь-яких рішень. Інформація ж, яка відрізняється недостовірністю, призводить до таких рішень, які будуть мати негативні наслідки в плані соціального облаштування, політичної ситуації або економічного становища.

Отже, розглянемо детальніше поняття достовірності інформації.

Визначення понять достовірної та недостовірної інформації

Отже, інформація є недостовірною, якщо вона не відповідає реальному стану речей, містить такі дані про явища, процеси та події, яких взагалі ніколи не було або ж вони існували, але відомості про них відрізняються від того, що відбувається в дійсності, спотворені або характеризуються неповнотою.

Достовірної можна назвати таку інформацію, яка не викликає абсолютно ніяких сумнівів, є реальною, справжньої. До неї відносяться такі відомості, які в разі чого можна підтвердити процедурами, коректними з юридичної точки зору, коли використовуються різні документи або висновки експертів, можуть бути запрошені свідки і т. п. Крім того, дані можна вважати достовірними, якщо вони обов’язково посилатися на першоджерело. Однак у цьому випадку виникає проблема визначення достовірності самого джерела інформації.

Види джерел інформації

Джерелами інформації можуть бути:

— фізичні особи, які завдяки своїм повноваженням або положення мають доступ до таких відомостей, які цікавлять різного роду засоби масової інформації;

— різні документи;

— реальна середовище (наприклад, урбаністична, предметно-речова, що є сферою існування людини, природна);

— віртуальне середовище;

— друковані видання, які мають вихідні дані, тобто підручники, книги, енциклопедії або статті в журналі;

— сайти в інтернеті, портали, сторінки, на яких також можуть базуватися ЗМІ.

Безперечно, одним з найбільш авторитетних і безпечних джерел є документи, проте вони вважаються такими тільки тоді, коли є можливість їх юридичної перевірки. Для них характерна вся повнота інформації.

Компетентні і некомпетентні

Крім підрозділи на достовірні й недостовірні, джерела також можуть бути компетентними і некомпетентними.

Найбільш широко представлені такі джерела інформації, як уповноважені офіційних структур влади. В першу чергу державні установи повинні забезпечувати громадян самої об’єктивної і точної інформації. Однак навіть дані прес-служби уряду можуть бути підроблені, і немає гарантії, що з державного джерела не може просочитися інформація, що не є достовірною. Саме тому отримати інформацію – не означає довіряти їй беззастережно.

Посилання на джерело

Таким чином, достовірність інформації може визначатися присутньої в ній відсиланням до джерела. Якщо останній має повноваження в якійсь сфері або спеціалізується в певній галузі, то він є компетентним.

Але наявність посилання не завжди повинно бути обов’язковим, так як буває, що різного роду положення отримують підтвердження безпосередньо в процесі викладу інформації. Відбувається це тоді, коли автором інформації є фахівець, тобто людина досить компетентний у тій галузі, якої стосується. В даному випадку найчастіше можна не сумніватися, що інформація буде достовірною.

У переважній більшості неназвані джерела сприяють зниженню вірогідності матеріалу, особливо тоді, коли в статті присутні негативні новини, про яких читачеві раніше не було відомо. Людей головним чином цікавить першоджерело такої інформації.

Кращими вважаються такі відомості, які посилаються на джерела, які мають певний авторитет, наприклад мають офіційний статус, різні статистичні агентства, науково-дослідні інститути і т. д.

Тоді легше здійснювати перевірку достовірності інформації.

Способи перевірки

Оскільки достовірними є лише ті відомості, які співвідносяться з дійсністю, дуже важливим є навик перевірки отриманих даних і визначення ступеня їх достовірності. Якщо оволодіти таким вмінням, то можна уникнути різного роду дезінформаційних пасток. Для цього потрібно в першу чергу виявити, який значеннєвим навантаженням володіють отримані відомості: факторної або оцінної.

Контроль достовірності інформації вкрай важливий. Факти є тим, з чим стикається людина в першу чергу, коли отримує якусь нову для нього інформацію. Вони іменують вже перевірені на достовірність інформацію. Якщо ж інформація не була перевірена або ж це неможливо зробити, то фактів в собі вона не містить. До них відносяться числа, події, імена, дати. Також фактом є те, що можна виміряти, підтвердити, помацати або перерахувати. Найчастіше можливість їх подання є у соціологічних і науково-дослідних інститутів, агентств, що спеціалізуються на статистиці, і т. д. Головною ознакою, различающим факт і оцінку достовірності інформації, є об’єктивність першого. Оцінка ж завжди є відображенням чийогось суб’єктивного погляду або емоційного ставлення, а також закликає до певних дій.

Розмежування джерел інформації та їх порівняння

Крім того, важливо при отриманні інформації розмежовувати її джерела. Оскільки переважна кількість фактів самостійно навряд чи вдасться перевірити, то достовірність отриманих даних розглядається з позиції довіри до надали їх джерел. Як же здійснити перевірку інформаційного джерела? Головним фактором, що визначає істинність, вважається практика, або те, що виступає помічником у виконанні конкретного завдання. Домінуючим критерієм будь-якої інформації виступає також її ефективність, яку показує кількість застосували ці відомості суб’єктів. Чим воно вище, тим більше довіри будуть відчувати до отриманими даними, та достовірність їх вище. У цьому полягає основний принцип достовірності інформації.

Порівняння джерел

Крім цього, досить корисно буде порівняти між собою джерела, оскільки такі якості, як авторитетність та популярність, ще не дають повних гарантій достовірності. Саме тому наступним важливим ознакою інформації є її несуперечність. Кожен факт, отриманий від джерела, має доводитися результатами проведених незалежних досліджень, тобто він повинен повторюватися. Якщо повторний аналіз приходить до ідентичних висновків, значить, встановлено, що інформація дійсно є достовірною. Це говорить про те, що відомості одиничного характеру, випадкові, великої довіри до себе не заслуговують.

Ступінь достовірності

Спостерігається наступна пропорція: чим більшою є кількість подібних відомостей, виведених з різних джерел, тим вище ступінь їх достовірності інформації. Кожен джерело відповідальний за надані факти не тільки з точки зору моралі і моральності, але і з точки зору логістики. Якщо ж яка-небудь організація надає дані сумнівного походження, то вона може з легкістю позбутися своєї репутації, а часом навіть і засобів, що забезпечують її існування. Крім того, можна не тільки втратити одержувачів інформації, але навіть піддатися покаранню у вигляді штрафу або тюремного ув’язнення. Саме тому солідні джерела, мають певні авторитет, не стануть ні в якому разі ризикувати власною репутацією, публікуючи неправдиві відомості.

Як вчинити, якщо джерелом інформації стає конкретна фізична особа?

Бувають такі ситуації, коли джерелом інформації стає не організація, а певна особа. У цих випадках необхідно дізнатися якомога більше відомостей про автора, щоб визначити, якою мірою потрібно довіряти інформації, що надійшла від нього. Переконатися в достовірності даних можна шляхом ознайомлення з іншими роботами автора, з його джерелами (якщо такі є), або ж з’ясувати, чи володіє він мовленнєвої свободою, тобто може надавати таку інформацію.

Цей критерій визначається наявністю у нього наукового ступеня або ж належного досвіду в певній сфері, а також посади, яку він займає. В іншому ж випадку інформація цілком може виявитися марною і навіть принести шкоду. Якщо не можна перевірити якимось чином достовірність відомостей, вони відразу ж можуть вважатися безглуздими. При пошуку ж інформації в першу чергу потрібно чітко сформулювати ту проблему, яка потребує дозволу, що знизить можливість дезінформування.

Якщо ж відомості є анонімними, то відповідальність за достовірність інформації ні в якому разі не можна ручатися. Будь-які відомості повинні мати свого автора і підкріплюватися наявною у нього репутацією. Найціннішими в принципі є ті дані, джерелом яких є людина досвідчена, а не випадковий.

Comments are closed.